Шпилька для краватки: прояв ювелірного мистецтва в мініатюрі

Наприкінці XVIII століття чоловічі шийні хустки зазвичай виготовляли з атласу, шовку, накрохмаленого батисту, мусліну та інших тонких дорогих тканин. Вони зав'язувалися навколо коміра сорочок у вигляді складних вузлів, які часто закріплювалися за допомогою шпильок з дорогоцінних металів, що спершу були універсальними і використовувалися в різних цілях. 

На початку XIX століття шпильки стали використовуватися багатими чоловіками спеціально для фіксації краваток і шийних хусток, щоб зберегти їхній акуратний зовнішній вигляд, а також слідувати новій моді. Таким чином шпильки набули конкретних функцій і типового зовнішнього вигляду – це були прямі шпильки (іноді зі спіралеподібними насічками) з великим навершям (голівкою), з одного боку, і невеликим наконечником-застібкою, що запобігає випаданню шпильки з краватки, з іншого. 

З 1820-х до 1840-х років для навершя шпильок ювеліри використовували перли, дорогоцінне і напівдорогоцінне каміння, вставлене в оправу із золота або срібла. Шпильки для краваток (англ. tie pin, stick pin) майстри виготовляли за індивідуальним замовленням, щоб аксесуари відповідали смакам своїх власників і підкреслювати їхню індивідуальність. 

У 1860-ті роки навершя стали виглядати складнішими, являючи собою маленькі фігурки тварин і птахів, квіти, геометричні фігури, ініціали власника у вигляді монограми, дворянські герби, знаки і герби спортивних і мисливських клубів, а також безліч іншого. На шпильках для краватки ювеліри могли продемонструвати свою майстерність, використовуючи різні техніки емалі та інкрустації дорогоцінним камінням. 

Унікальні шпильки для краватки були продемонстровані на Всесвітній виставці 1867 року в Парижі. Їх створили знаменитий французький інженер і винахідник Гюстав Труве і паризький ювелір Огюст-Жермен Каде-Пікар. Ці неймовірні шпильки були оснащені крихітними електричними клемами, які підключалися до батареї в кишені власника, і голівка кожної шпильки немов оживала. Яскравим прикладом є шпилька для краватки з навершям у вигляді золотого черепа, покритого емаллю, який міг клацати щелепою і рухати очима. Сьогодні вона зберігається в колекції Музею Вікторії та Альберта.

Приблизно на початку 1890-х років шпилька для краватки стає не тільки чоловічим аксесуаром – її починають носити жінки разом з одягом для кінних прогулянок, з сукнями для їзди на велосипеді, а також з костюмами для гри в теніс і крикет. У цей період часу шийна хустка і краватка користуються популярністю серед жінок, доповнюючи їхній одяг, а пишно прикрашена шпилька залишається незамінним помічником, що забезпечує фіксацію краватки на костюмі. 

До середини 1920-х років шпилька для краватки остаточно втрачає свою популярність і її замінює затискач для краватки. 

Сьогодні багато старовинних шпильок для краватки є цінними ювелірними виробами і становлять інтерес для колекціонерів. Але попри на це, деякі чоловіки і жінки продовжують носити їх, закріплюючи їх на лацканах своїх піджаків і пальто.