Крім офіцерських морських кортиків, в Японській імперії до 1945 року мали право носити кортики інші службовці та чиновники. Вони поділялися на три основних ранги: ханін (молодші), сонін (призначені зі згодою імператора) та тьокунін (назначені імператором особисто).
Зараз зустрічаються кортики лісового відомства, поліцейських, чиновників Міністерства національних залізничних шляхів, чиновників імператорського двору ті інші. Більшість з них – доволі рідкісні.
Оскільки Японська імперія вела завойовницьку політику з кінця XIX століття до 1945 року, то на більшості окупованих територій створювалися генерал-губернаторства, офіцери та чиновники яких також мали право носити кортики, згідно з імператорським указом.
Відомі мечі й кортики генерал-губернаторства Формози (Тайвань) зразка 1911 року, генерал-губернаторства Кореї зразка 1911 року, генерал-губернаторства підмандатних територій (островів Південних морів), Маньчжоуго (Маньчжурії), Ціндао та інші.
Зразки кортиків генерал-губернаторств (провінцій) зустрічаються дуже рідко, деякі з них надзвичайно рідкісні й відомі лише в єдиному екземплярі.
Кортик чиновника генерал-губернаторства Кореї зразка 1911 року. Дуже рідкісний.
Кортик молодшого чиновника генерал-губернаторства Формози (Тайвань) зразка 1911 р. Зустрічається рідко.
Кортик поліцейського інспектора.
Ранній кортик лісничого 1870-1880 рр. Рідкісний.
Кортик чиновника лісового господарства зразка 1903 р. Рідкісний.
Кортик старшого чиновника Ціндао (приблизно 1912–1920 рр.) Надзвичайно рідкісний, відомо лише декілька екземплярів.
Кортик старшого чиновника імператорського двору. Дуже рідкісний.
Як вже згадувалося в першій статті, різновидів японських кортиків доволі багато і навіть зараз можна зустріти варіанти, не описані і неідентифіковані в тих небагатьох англомовних джерелах, які видавалися на Заході.
Тому пошук і ідентифікація неописаних варіантів японських кортиків – хоча і доволі важка задача, але надзвичайно цікава і розкриває перед нами загадки, які зберігає досі ця острівна країна.
